Військовому відмовили у звільненні через догляд за батьком, бо є сестра: рішення суду

Військовослужбовець просив звільнити його зі служби через необхідність постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, однак військова частина відмовила, посилаючись на наявність у нього сестри. Спір дійшов до апеляційного суду, повідомив sud.ua.

Видання розповіло, що восьмий апеляційний адміністративний суд розглянув справу № 500/6304/25 щодо правомірності відмови прикордонного загону Державної прикордонної служби України у звільненні військовослужбовця за сімейними обставинами у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який має ІІ групу інвалідності.

Деталі спору

Пояснюється, що спір стосувався, зокрема, того, якими документами може підтверджуватися потреба особи у постійному догляді та як має оцінюватися наявність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які потенційно можуть здійснювати такий догляд.

Відомо, що військовий проходив службу за призовом під час мобілізації в Державній прикордонній службі України з квітня 2024 року. У вересні 2025 року він подав по команді рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту він додав документи щодо свого родинного зв’язку з батьком, документи про встановлення батькові ІІ групи інвалідності, висновок за формою №080-4/о про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хвора особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу батька у постійному догляді.

Також до матеріалів було додано рішення суду про розірвання шлюбу батька, акт обстеження факту проживання, матеріали обстеження сімейно-майнового стану та документи щодо сестри військовослужбовця.

Зокрема, військовий підтвердив, що його сестра проживає окермо від батька. Окрім цього, вона доглядає постійно за іншою особою.

Попри це, як йдеться в статті, командування відмовило військовому у звільненні. У листі від 9 жовтня 2025 року військовослужбовцю зазначили, що висновок за формою №080-4/о не може вважатися документом, який підтверджує потребу його батька саме у постійному сторонньому догляді. 

Рішення суду

Військовослужбовець оскаржив цю відмову до Тернопільського окружного адміністративного суду.

23 лютого 2026 року суд першої інстанції частково задовольнив позов. Зокрема, суд визнав протиправною відмову прикордонного загону у звільненні та зобов’язав повторно розглянути рапорт з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення.

Зазначається, що військова частина оскаржила це рішення. Апелянт наполягав, що для застосування відповідної підстави звільнення повинні одночасно існувати та бути документально підтверджені три обставини: наявність у батька чи матері військовослужбовця або батьків його дружини чи чоловіка І або ІІ групи інвалідності; потреба такої особи у постійному догляді; відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення або наявність у них самих потреби в постійному догляді. На думку військової частини, військовослужбовець не підтвердив ці умови в необхідній сукупності.

Щодо інших родичів апелянт наголошував, що у батька військовослужбовця є дочка – сестра позивача. На думку військової частини, не було належно доведено, що вона об’єктивно не може здійснювати догляд за батьком.

Рішення апеляційного суду

У цій справі суд визнав доведеним факт наявності у батька військовослужбовця ІІ групи інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК ІІ групу інвалідності у зв’язку із загальним захворюванням було встановлено у травні 2024 року.

Щодо підтвердження потреби в постійному догляді апеляційний суд проаналізував повноваження МСЕК та лікарсько-консультативних комісій, форми медичних документів, затверджені МОЗ, а також практику Верховного Суду.

У підсумку суд погодився, що для осіб з ІІ групою інвалідності необхідність догляду визначається індивідуально залежно від стану здоров’я та здатності до самообслуговування. За відсутності затвердженої МОЗ спеціальної форми документа, який посвідчував би потребу в постійному догляді через хворобу, висновок ЛКК за формою №080-4/о та документ ЛКК не встановленої форми, в якому зафіксовано потребу у постійному догляді, можуть бути допустимими доказами такої потреби.

"Тому доводи військової частини про те, що подані документи не підтверджують потребу батька у постійному догляді, апеляційний суд визнав безпідставними", - йдеться в статті.

Суд наголосив, що постійний догляд за своєю природою потребує щоденної та безперервної фізичної присутності особи, яка його здійснює, поряд із людиною, що потребує допомоги. Такий догляд не може здійснюватися дистанційно або лише шляхом епізодичних відвідувань.

Видання підсумувало, що за таких обставин суд визнав відмову прикордонного загону у звільненні військовослужбовця протиправною.

У результаті апеляційну скаргу військової частини задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду змінено в частині мотивування, а в решті – залишено без змін.